«Що ж то з людей голод робить»: як совєти на Вінниччині довели українців до канібалізму

Дар'я ДАЦКОВА

На Вінниччині, як і по всій Україні, Голодомори залишили по собі не лише мільйони заморених голодом людей, а й зламані долі та травми, що передаються поколіннями.
Нові оцифровані архіви МВС та Музею Голодомору відкривають ще одну з найтемніших сторінок тих років — сотні задокументованих випадків канібалізму.
Ці матеріали показують, до якої межі радянська влада довела українців і наскільки масштабною була трагедія, яку десятиліттями приховували.

Цього року, 22 листопада, в Україні вшановують День пам'яті жертв Голодоморів. За роки української історії на теренах нашої землі ворог здійснив кілька своїх штучних голодоморів: 1921–1922, 1946–1947 та найстрашніший — 1932–1933 років.

Яку кількість людей було знищено за всі ці роки — досі точно сказати ніхто не може. Адже цей злочин, геноцид українського народу, ретельно приховувався. І про існування деяких Голодоморів, до прикладу 1921–1922 років, частина українців почала дізнаватися лише зараз. Про голод 1946–1947 років ворог зробив усе, аби створити враження, що він був післявоєнним. А щодо 1932–1933 років: «Ну, тоді всі голодували!»

Проте сьогодні історики вже доводять, що всі ці голоди в Україні були створені штучно. А їхні наслідки ми відчуваємо й досі. Багато старших людей і тепер тримають запаси їжі, з покоління в покоління передається харчова звичка доїдати все, щоб не залишалося. Авторка цього матеріалу, до прикладу, не може викинути навіть запліснявілий хліб — рука не підіймається.

Однак в історії Голодоморів є ще одна дуже темна сторінка, про яку довгий час не наважувалися говорити, — це канібалізм.

Минулого року Міністерство внутрішніх справ разом із Музеєм Голодомору оцифрували архівні кримінальні справи про канібалізм та понад тисячу випадків трупоїдства часів Голодоморів. Фотокопії матеріалів доступні на електронній мапі. У МВС зауважили, що за допомогою цієї мапи можна побачити, що випадки канібалізму збігаються з географією регіонів, які постраждали від Голодомору.

«Це вчергове підтверджує особливості геноцидної політики радянської імперії щодо України та спростовує російський міф про загальносоюзний голод у СРСР», – пояснили у відомстві.

І, як бачимо з карти, Вінниччину ці трагедії не обійшли

До чого совєти довели українців?

Ці справи у вільному доступі, і їх можна прочитати. Ми вирішили розібрати деякі з них, аби наочно показати, якою була радянська влада щодо українського народу, і до чого вона доводила людей — до вбивств та канібалізму.

Більшість випадків траплялися східніше по регіону. До прикладу, у «Книзі пам’яті» згадується, що у Липовецькому районі чоловік намагався задушити 10-річного сусідського хлопчика, щоб з'їсти.

Біля Вороновиці теж описується випадок: батько з’їв дочку, брати зарізали й з’їли сестру.

Біля Брацлава люди згадували, що в одному селі були дві сім’ї, які їли своїх дітей, котрі вмирали від голоду.

«Але самі їх не вбивали», — вказували у книзі.

Діти взагалі найчастіше ставали жертвами канібалізму. До прикладу, в селі Сосонка чоловік зарізав свою доньку для їжі.

Був випадок, коли мати вбила свою 4-річну доньку, поки її двоє старших синів були не вдома. У справі зазначається, що наступного ранку її 10-річний син повернувся додому і запитав, куди зникла його сестричка.

Мати сказала, що дівчинка померла, але, вийшовши в сіни, він побачив розрізане тіло дитини.

Мати пояснила йому, що зробила це, «щоб її з’їсти» (рос. мовою), — зазначено у справі.

Були випадки, коли батьки залучали своїх дітей до вбивства молодших братів чи сестер. У районі Махнівки жінка зі своєю 11-річною донькою зарізали 8-річного сина та з’їли його.

Є справа, у якій звинувачують жінку в людоїдстві. У ній розповідається, що мати підмовила свого сина вбити її 5-річну дитину після того, як забере її з ясел. 11-річний хлопчик так і зробив, і разом із матір’ю вони з’їли дитину. Проте в справі вказується, що жінка заперечила факт, що це вона підговорила свою старшу дитину, але не могла заперечити факт людоїдства.

Серед жертв канібалізму справді переважно були діти, однак траплялися й убивства між дорослими. У Чернівецькому районі був випадок, коли чоловік уночі задушив людину, яка попросилася переночувати, після чого з’їв її.

А в Немирівському районі сталася подія, коли родина вирішила вбити жінку свого сина. Разом вони здійснили це вночі.

«М’ясо вбитої вживали в їжу», — йдеться у справі.

«Це все брехня»

Та навіть у таких справах, де люди завжди пояснювали свої дії голодом, у матеріалах зазначається, що це не завжди правда.

Одна з таких стосується випадку, коли в домі місцевого мешканця одного з сіл біля Вінниці знайшли рештки тіла дитини. Слідство встановило, що дитину зарізали два брати, а мати використала м’ясо дитини в їжу.

«Обвинувачені мотивують свій злочин голодом, що не заслуговує повної довіри, оскільки під час перевірки в них був виявлений пуд картоплі. Крім того, батько займається (нерозбірливо) і приносить додому продукти (рос.м)», — зазначено у справі.

У «Книзі пам’яті» є спогад людини, яка жила у часи другого голоду на Вінниччині: «Що ж то з людей голод робить, до чого довів Сталін. Ще й тепер здригаюся, як часом присниться…»

І саме він якнайточніше передає реальність тих подій. У цьому матеріалі ми переважно переглянули справи за голод 1932–1933 років. І ми підняли цю тему не для того, щоб спаплюжити пам’ять людей, а навпаки — щоб показати, до чого доводила радянська влада жертв своєї системи. Бо й сьогодні цю владу уособлює росія. І ми маємо пам’ятати, хто наш ворог і наскільки він безжальний.

Тож не забудьте завтра, о 16.00, долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання на вшанування жертв Голодоморів. Після цього по всій Україні та світу розпочнеться акція «Запали свічку». Ви також можете запалити свічку на підвіконні свого дому, у храмах або біля меморіалів. Це символ скорботи та пам’яті про мільйони загублених життів.